П'ять історій про Надію Савченко

Євгенія Шидловська ВВС Україна

• 17 квітня 2015
•   коментарі

Поділитися

 

33-річна киянка Надія Савченко до минулого року була відома лише як одна з небагатьох українських жінок-військових.

Після служби в армії за контрактом та участі в миротворчій місії в Іраку вона закінчила військовий виш і стала штурманом Мі-24 у Збройних силах.
Улітку 2014 року військова приєдналась до добровольчого батальйону "Айдар", що воював на сході Україні. Звідти вона потрапила до Росії, де залишається донині - її судять за підозрою в причетності до вбивства журналістів та незаконному перетині кордону.
Надія Савченко звинувачення відкидає і заявляє, що бойовики, які взяли її в полон, передали її російським слідчим. На знак протесту проти свого утримання в СІЗО вона тривалий час голодувала.
Вона - депутат українського парламенту та делегат ПАРЄ.
ВВС Україна попросила розповісти про Надію Савченко її сестру, однокласників, одногрупників та товаришів по службі.

"Ксена - воїн"

Надія Савченко навчалась у школі № 238 в Деснянському районі Києва

У школі Надію Савченко прозвали "Ксена-воїн", як героїню популярного тоді серіалу - у випускній стінгазеті її так і намалювали, розповідає її однокласниця Тетяна Пивовар.
"Якщо вона вважала щось несправедливим – завжди боролась і відстоювала свої погляди", - каже Тетяна.
Ще Надія Савченко, як каже її подруга - "дуже смілива і вперта". "Якщо вона щось захотіла, вона це зробить", - розповідає Тетяна.
Вона згадує, як у випускних класах Надія разом з іще однією однокласницею перепливли Дніпро біля Московського мосту, куди дівчата ходили відпочивати.
"Ми говорили - не пливіть, це небезпечно. Там ходять судна, є водоверті. Але вони вирішили і попливли, ми дуже хвилювались, але за деякий час вони повернулись", - розповідає Тетяна.
"Я кожного дня проїжджаю через Московський міст і згадую Надю", - додає вона.
Окрім того, за словами Тетяни, у Надії Савченко завжди були "найкращі малюнки" у класі, бо вона гарно малювала.
А в середній школі вона ще й вчилась грати на акордеоні.
Однокласник Єгор Василенко згадує, як у старших класах Надія організувала екскурсії для класу. Він не пам'ятає, куди саме йшов клас, ймовірно в районний кінотеатр, але дорогою вони зустріли керівника школи, яка вважала, що учні в цей час мали бути на уроках.
"Надійка була в організації цього процесу і вона тоді розмовляла з керівником, відстоювала позицію, що у нас день екскурсій і ми маємо кудись йти", - розповідає про цю зустріч Єгор.
"Вона тоді нами керувала, хоча жодного разу не була старостою", - розповідає Єгор.
Ще згадує, як вона давала вчительці поради по садівництву. "В нас були якісь вазони в класі...Наша класний керівник питала, як за ними дбати. І Надійка відповідала - ті квіти люблять більше вологу, ті - сонце", - розповідає Єгор.

Надія Савченко була єдиною жінкою на льотному факультеті Харківського університету Повітряних Сил у 2005 році

Дмитро Павлюк, який навчався в одній групі з Надією Савченко на льотному факультеті Харківського університету Повітряних сил, каже, що вона ніколи не нервувалася на іспитах.
"Вона виявляла найбільше бажання серед нас усіх літати", - каже Дмитро.
Розповідає, що єдину жінку на факультеті сприймали як "бойового побратима", а деякі хлопці "могли позаздрити її характеру та витримці".
"Дівчина сталевого характеру", - каже про своє перше враження від Надії Савченко.
"Коли я вперше її побачив, я спочатку думав, що це чоловік, адже вона прийшла до нас з аеромобільних військ, у військовій формі, а ми прийшли - звичайні вчорашні школярі", - каже Дмитро.

Без 8 березня

Чи вітали її з 8 Березня? "Такі свята, як 8 Березня та День святого Валентина, вона, мені здається, не визнавала. Вона казала, що 8 Березня - радянське свято, вигадане радянськими жінками", - розповідає Дмитро.
Згадує, як перед зимовою сесією на перших курсах декілька хлопців захворіли грипом і намагались це приховати, аби їх не відправили до лазарету та не призначили іспити на час відпустки.
Тоді Надія провідувала їх у гуртожитку і "ставила на ноги", розповідає він.
"Надія приходила до нас, готувала чаї з малини, давала ліки тим, хто лежав хворий", - розповідає Дмитро.
"Не кожен друг тобі допоможе, побоїться сам, що захворіє - в неї такого (страху. - Ред.) не було", - розповідає він.

"Це людина, яка ніколи нікого не залишить у біді. Навіть коли хтось нецікавий, лінивий в житті - Надя все рівно допоможе", - розповідає про сестру Віра Савченко.
Коли жінка служила в полку армійської авіації Повітряних сил ЗСУ у Бродах - вона організувала ремонт у гуртожитку в військовій частині.
"Вона перекрила дах, який протік. Зробила розводку електрики та неймовірні ремонти на кухнях на перших двох поверхах - провела туди каналізацію, зробила біля кожного столика розетку... і пошила дуже красиві дизайнерські прихваточки, штори, скатертини", - розповідає Віра.

Довкола гуртожитку вона зробила паркан "за європейським стандартом", хоча, як каже пані Віра, її сестра ніколи не була в Європі.
"Погородила парканчик, вигребла, засіяла травичку, бо там було запаскуджено домашньою птицею місцевих - вони Надію за це ненавиділи, що вона їхніх курочок повиганяла", - каже Віра.

А для дітей військовослужбовців, за її словами, Надія Савченко організовувала "світанки", на які шила костюми, з картону робила декорації - карети. Сама вона грала роль Снігової королеви, розповідає сестра.

"Ставила себе в приклад"

"Рішуча дівчина... мала владний голос, чітко командувала людьми, і люди реально слухались її команд. Видно було, що вона мала авторитет", - розповідає про Надію Савченко боєць "Айдару" Андрій Омельчук, який був заступником командира другої роти батальйону.
За його словами, Надія Савченко боролась із "майданівським анархізмом", який був у батальйоні на початку.
"Пам'ятаю її промови на вечірньому шикуванні...Надя, коли брала слово, в першу чергу говорила про дисципліну, про виконання воїнського обов'язку, багато просто патріотичних речей", - розповідає пан Омельчук

"Практично всі ми були вихідцями з Майдану, і на жаль, такий майданівський анархізм був присутній, і Надя з цим жорстко боролась", - каже він.
"Пуля" (позивний Надії Савченко. - Ред.) весь час наголошувала на тому, що ми є військовий підрозділ і виключно по-військовому маємо вирішувати всі наші питання", - каже пан Омельчук.
"На одному шикуванні вона казала: я жінка, несу тягар військової служби, а тут деякі чоловіки не можуть справитись із собою - ставила себе в приклад, як бойового офіцера", - додає він.
"Коли вона давала накази, її слухались як командира", - підсумовує Андрій.